Суботів

Сьогодні я не буду про роботу, адже лише понеділок і враження від недільного відпочинку ще не згладилися. А у неділю ми їздили до Суботова. Того самого, де знаходиться усипальниця найвизначнішого (не побоюся цього слова) гетьмана України Богдана Зиновія Хмельницького.
Ми зовсім не готувалися до поїздки, тому результатами стали: три змерзлі особи, один сівший телефон та декілька фоток мильнецею (яка просто була захоплена "на будь-який випадок") та телефоном.

На в'їзді до Чигиринщини нас зустрів суворий дядько на коні.

Та ось ця споруда з картою історичних пам'яток краю.

Але перша пам'ятка, яку ми побачили нас не дуже порадувала. Від криниці Максима Залізняка залишилися хіба що назва, оскільки криниця замулена, а вода там виглядає так, що краще напитися з найближчого болота :(

Роззирнувшись навколо, ми поїхали далі. І зовсім скоро дорога привела нас до Іллінської церкви, тої самої, яка зображена на зворотньому боці 5-ти гривневої купюри, тієї самої, яку збудували коштом гетьмана Хмельницького, тієї самої, де він і був похований.

За церквою камінні хрести та надгробні плити

Не дивлячись на те, що музей начебто був зачинений, ми не змогли потрапити хіба що під накриття, що споруджене для захистку розкопок поселення. Ми вільно пересувалися по території, позаглядали у всі куточки, роздивилися всю бутафорію.

 В самій церкві не фотографувала. Не можу я займатися таким блюзнірством, так що тільки вхід, та дзвіниці.

 Ось така вийшла подорож. І не зважаючи на те, що було дуже холодно на додачу з пронизливим вітром, не так швидко ми втекли додому.